Порядки Сфагновые и Зеленые мхи: особенности
строения, размножения, цикл развития.

Сфагнум представляет собой небольшое (до 15—20 см)растеньице беловатого цвета с сильно ветвящимся стеблем, густо усаженныммелкими листьями . Ризоидов сфагнум не имеет, а поглощает воду всей своейповерхностью. Беловатый цвет сухого сфагнума связан с тем, что егостебель покрыт крупными, мертвыми пустыми клетками, заполненнымивоздухом. Во время дождя они впитывают огромное количество воды, отчеговес мха увеличивается в 30—40 раз. Весной на верхушке стеблей в особыхвместилищах образуются половые гаметы (сперматозоиды и яйцеклетки). Онисливаются, образуя зиготу, из которой развивается округлая коробочка накороткой ножке. В коробочке формируются споры, из которых сначаларазвиваются водорослеобразные нити, а на них уже новые растениясфагнума.

У сирих лісах і на заболочених лугах часто зустрічається зелених мох - зозулин льон. Його стеблинки ростуть дуже густо, утворюючи зелені килими й купини.Розглянемо одну рослинукукушкиного льону. Вона має тонке стебло, що росте вертикально вгору.Стебло густо засаджено зеленими вузькими листочками. При розгляділисточка моху під мікроскопом в клітинах його мякоті добре виднохлорофілові зерна. Коренів мох не має. Замість коренів на підземнійчастині стебла є тонкі ниткоподібні вирости. Вони називаються ризоїдами.За допомогою ризоїдів мох всмоктує воду та розчини мінеральних солей згрунту.Мох харчується так само, як і інші зелені рослини. З грунту вінотримує воду та розчини мінеральних солей, з повітря поглинаєвуглекислий газ. З вуглекислого газу і води в хлорофіллових зернахутворюється органічні речовини.Мох різко відрізняється від бактерій, водоростей, грибів і лишайників тим, що тіло його має стебло і листя. Але справжніх коренів у моху немає.Умови життя моху. Мохи - дуженевибагливі рослини. Вони можуть витримувати великі морози і сильненагрівання сонцем. При настанні несприятливих умов (холоду, посухи) вонизупиняються в рості, але залишаються живими. Коли випадають дощі ізнову настає тепло, мохи швидко оживають. Завдяки своїй витривалості,вони часто ростуть там, де інші рослини не можуть існувати. Слідом залишайніками вони поселяються на скелях, на стовбурах дерев, на стінах ідахах старих будинків. При сприятливих умовах, наприклад, у вологихпівнічних хвойних лісах, мохи суцільним зеленим килимом покриваютьгрунт. При цьому вони витісняють інші рослини, гублять іноді цілі ліси,створюючи на їх місці болота.Розмноження моху здійснюється спорами. Влітку накінці стебла кукушкіного льону можна побачити довгу тонку ніжку з буроюкоробочкою нагорі, всередині якої знаходяться найдрібніші спори. Зверхукоробочку покриває спеціальний повстяний ковпачок, що захищає її відвисихання. Коли спори дозрівають, ковпачок відвалюється, кришечкакоробочки відпадає, а спори починають висипатися назовні.Потрапивши на вологу землю, спори скоро проростають і утворюють тонкірозгалужені нитки. На цих нитях утворюються бруньки, що дають початокстеблам моху з листям. Ці нитки нагадують по своїй структурі нитчастузелену водорість. Така схожість моху на початкових стадіях свогорозвитку з водорістю вказує на віддаленну спорідненість стародавніхводоростей з мохами. У дорослому стані мохи мають більш складну будовупорівняно з водоростями, так як у них є стебло і листя. Від квітковихрослин мох відрізняється тим, що не має коренів, квіток і не утворюєнасіння; він розмножується спорами.

Если ответ по предмету Биология отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.