Багато-багато років тому правив світом страшний змій Айдахар. Харчувався він лише самою кровю. Нікого не жалів. А підлий комар був у нього на побігеньках. Гукнув одного разу змій комара і наказує йому:— Облети усю землю й покуштуй кров усіх живих істот. А коли повернешся, розкажеш мені, в кого найсолодша кров. Тих я зводитиму зі світу.Полетів комар. Виконав наказ і повертається назад. Дорогою зустрів ластівку.— Куди літав?— За наказом повелителя мого Айдахара облетів усю землю, щоб дізнатися, в кого найсолодша кров.— Ну і в кого ж?— Найсолодша кров у людини,— пропищав комар.Ластівка занепокоїлась.— Не кажи, комаре, змієві правди. Людина добра, не губи її.— Ні, скажу! Ластівка знову:— Благаю тебе, не роби людині зла,— вона мій друг і захисник. •А комар:— Ні, скажу!Прилетів комар до Айдахара, а ластівка вже кружляє.— Ну,— засичав змій,— розповідай про все, що розвідав. Не дай боже, скажеш неправду...— Володарю мій і повелителю,— почав комар,— скажу тобі щиру правду, нічого не приховаю. Найсмачніша, найсолодша кров у...Хотів він сказати «у людини», та не встиг. Ластівка стрімголов кинулась на комара і відщипнула йому гострим дзьобом кінчик язика.Заметався комар над змієм:— З-з-з... з-з-з... з-з-з...Але нічого не може вимовити. А ластівка весело джеркоче:— Я знаю, Айдахаре, що хотів сказати твій прислужник: найсолодша кров у змія.Розлютувався змій, скрутився в клубок, стрибнув у небо, роззявивши пащу. Але ж нема пташки, проворнішої за ластівку. Метнулася вона вбік — Айдахар тільки за хвостик її схопив. Та рвонулася ластівка і втекла він лютої смерті.А страшний змій з трьома пірїнками в зубах упав з висоти на землю, вдарився об камінь та й навіки затих.Ось чому в ластівки хвостик, мов ріжки, й ось чому люди так люблять цю пташку.
Если ответ по предмету Литература отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы