Жили- були старий зі старою . Старика звали Тимофієм , а стару - Фросею . Хороші були люди похилого віку. Всі їх поважали. Та ось біда - не було у них дітей. Важко стало жити людям похилого віку . Ось раз , коли не спалося їм вночі , і каже старий:
- Були б у нас внучка і внучок . З онуком ми б майстрували небудь. А ти б з онукою вязала , готувала , прала ...
- Так! Добре б було! - Відповідає йому стара.
Тут бачать люди похилого віку: величезний вогненна куля рухається на них. Шар переливався різними кольорами , крутився і завис прямо над головами людей похилого віку. Раптом куля каже:
- Так значить , онука й онучку хочете ? !
Злякалися старики , дар мови втратили. Першим отямився дід і каже:
- Хотілося б ...
А стара вторить :
- Так , дуже хочемо - Вєнєчка і Манечку .
- Знаю я , що люди ви добрі, хороші . Допоможу вам , - говорить кулю. - Ви повинні лягти спати , а на сході сонця три рази сказати вголос і про себе такі слова: «Сонце ясне , послухай! Ти на небі яскравіше гори да нам дітей приведи ! »Потім посадіть цю квітку в горщик. Наступного дня побачите кішку - не лякайтеся і не проганяйте її . А що буде далі - дізнаєтеся потім.
Сказав так кулю і зник. Зраділи старики чуду такому і лягли спати. Вранці , тільки сонечко показало перший промінчик , вийшли старики у двір і кажуть:
- Сонце ясне , послухай! Ти на небі яскравіше гори да нам дітей приведи !
Посадила стара квіточку в горщик. І сіли вони чекати , що ж буде .
І вірно - наступного дня зявилася смугаста кішка. Одна смужка - коричнева , інша - помаранчева . Кішка муркотала тихесенько , ніжно , немов заколисувала , терлась про ноги строків ... Нагодували старики кішку і стали з нею жити.
Стали старики помічати , що і сил у них додалося і будь-яку справу їм стало по плечу. Старик по двору працює , баба в будинку управляється. Худібку прикупили . Все б добре, та от діточок як не було , так і немає.
Тут-то і сталося диво. Народилися у кішки кошенята , та такі миленькі , такі гарні , що ні в казці сказати, ні пером описати. Один біленький , а інший чорненький . Та ось біда - кішка зникла так само раптово , як і зявилася. Довелося виходжувати кошенят старій зі старим.
Одного разу вночі почули старики дитячий плач. Прокинулися і бачать : замість кошенят на килимку лежать два маленьких дитинку - хлопчик і дівчинка. Заплакали старики від радості , схопили дітей і стали з ними жити - поживати та добра наживати .
Ростуть Веня з Манею не по днях , а по годинах ! Венечка богатирем стає , всіх захищає , а особливо тварин любить - кішок бездомних збирає , в образу не дає. Разом з дідом будиночок їм збудував. А Манечка доглядає за кішками - годує їх , прибирає за ними , грає з кошенятами . А красуня яка росте - всім на заздрість.
Жила в селі бабка одна. Злюща - презлющая ... Любила тільки доньку свою - Марфу . Марфа була лінива , негарна , зла , заздрісна . Як побачить Манечку - злитися починає - на матір лається , ногами стукає , просить , щоб очі її не бачили сусідської дівчинки. От і вирішила бабка насолити людям похилого віку ...
Якось вночі поклала всіх кошенят в мішок та забрала в ліс. Прокинулися Веня з Манею - ні кошенят , немає і кішок. Порожній будиночок варто. Заплакали вони , а люди похилого віку заспокоюють:
- Не плачте , діточки наші родимі , сльозами горю не допоможеш . Ходімо шукати кошенят в ліс.
Чи довго чи коротко йшли , настала ніч. Лягли всі відпочити під ялинку . А опівночі освітило небо , як вдень , і зявився над головами куля світиться . Старики навіть не прокинулися , а хлопці схопилися на ноги , злякалися . А куля каже:
- Не лякайтеся . Ідіть за мною.
Опустився кулю на землю і покотився по стежині. Побігли хлопці за ним. Підкотився кулю до величезної прірви і зник. Що робити ?
Розправив тут плечі Веня , обхопив дуб руками , вирвав з коренем і поклав поперек прірви. Взяв сестричку на руки і переніс на інший бік. А тут до них кошенята біжать , мяучат , мами поряд з ними , тремтять все - замерзли , зголодніли. Задумалися хлопці , як пояснити кошенятам , що треба йти додому за господарями. А тут самий маленьке кошеня каже людським голосом :
- Ведіть нас додому.
Здивувалися діти да зраділи і пішли через прірву тихенько , а кошенята за ними. Мами -кішки ледве встигають за своїми діточками . По дорозі забрали строків і вирушили в село. Кошенята навперебій розповідають , що з ними трапилося .
Прийшли в село. Побачила Марфа всіх живими і здоровими , розлютилася дужче і втекла , куди очі дивляться. Бабка за нею. Кошенята проводили злюк до околиці , лапками їх лякають , ніби подряпати хочуть.
Так і стали жити всі разом - люди похилого віку, дітлахи і кішки з кошенятами . А куля іноді вночі прилітав подивитися , чи все у них в порядку. Тут і казці кінець , а хто слухав - молодець
Если ответ по предмету Литература отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы