Одного разу взимку ми з мамою прогулювалися по зимовому парку . І тут я помітив , що хтось ворушиться на товстому стовбурі старого дерева. Я подивився туди і побачив білку ! Вона трималася на стовбурі , міцно вчепившись в кору кігтиками на лапках.С першого погляду було видно , що хутро у білочки дуже густий і пухнастий. Я цього і не здивувався , адже стояла зима , а до зими звірі відрощують теплі шуби. У шубці звірка поєднувалися три кольори: червоно -рудий , попелясто -сірий і білий. Спинка і головка білочки були рудими , боки сіренькими , а черевце - белим.Белочка , не кліпаючи , дивилася на нас своїми блискучими чорними очима . Вони нагадували мені вуглинки. Вушка на маленькій голівці звірка дивилися вгору. Я помітив на них смішні пензлика. На уроках в школі нам розповідали , що пензлика виростають на вухах у білок якраз до зими , а влітку їх там нет.Но самим розкішним в білячому зимовому вбранні був , звичайно, її хутряної пухнастий хвіст ! Адже він навіть замінює білку парашут , коли вона скаче по деревах ! Я помітив , що хвіст звірка мав сірий з рудим колір. Він здався мені дуже великим , навіть більше самої білочки ! Тут білочка , швидко перебираючи своїми сильними чіпкими лапками , миттю підійнялася по стовбуру дерева. Маленька альпіністка миттю зникла за гілками , і я втратив її з виду. Вона запамяталася мені справжньою пухнастою красунею !
Если ответ по предмету Українська література отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы