За тиждень Юрко пішов до школи. Дні збігали швидко, але хлопця постійно переслідувала думка про каченят і Тосю. На уроках відповідав невпопад, навіть батько помітив його розсіяність. Одного дня мати, зайшовши у кімнату, покрутила перед його носом конвертом:
— Танцюй, це тобі, — і, посміхнувшись самими очима, подала йому конверт.
Лист був від Тосі. Писала про свої шкільні справи і про те, що хлопці знайшли лелеку з перебитим крилом і тепер доглядають за ним, і про маленьке кошеня, яке прибилося до їхнього двору. А ще про диких каченят... На другий день після відїзду Юрка Тося знову бігала до річки. Качка з виводком виринула перед нею так несподівано, що Тося аж злякалася. Каченят вона перерахувала, всі живі. Якби їх зараз побачив Юрко — не впізнав би. Такі великі, піря бурувате, а двоє з блискучими темно-зеленими голівками. Це селезні, вона знає напевно. Наступного літа, коли Юрко приїде, качки будуть вже зовсім дорослі. А рибу вони вдвох ловитимуть, Тосин батько їй вже вудочку зробив.
Если ответ по предмету Українська література отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.