Цытатна характерыстыка Блакитної дитини

Жвава дитина, яку часто вважають хуліганом, із яскравою уявою: «Адже коли б оце блакитна дитина залетіла б багато-багато років тому в наш п’ятий «Б» клас, вона не вирвалася б звідти живцем. А якщо й вирвалася б, то з обдертими крилами. І найбільше отого блакитного пір’я, звичайно ж, лишилося б у моїх кишенях».Совісний: «Увесь той день, до пізньої ночі, не давала мені спокою ота блакитна дитина. І я врешті-решт зрозумів, що не спекаюся її, поки не розповім усієї правди».Самовідданий: «Я, може, і не наважився б полізти в сад до дядька Матвія, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем – Чровжова».Сміливий: «Я одразу простягнув своєму найвірнішому другові Ванькові книжки й чорнильницю:- Тримай!- Ти що, здурів?!- Держи і картуз!»5.    Відчайдушний, самокритичний: «Отоді я й вчинив помилку, в якій каюся й досі. Якби я принишк собі непорушно, Полкан, може, і дав би мені спокій. Але коли йдеться до погибелі, то сам собі накинеш петельку: я вибрав найважче яблуко і пожбурив униз на Полкана».6.      Дії у складній ситуації: «Гнаний страхом, я пробую здертись ще вище. Гілка не витримала, і я шаснув донизу».7.     Запальний: «Отам, в очереті, вимочуючи кропив’яну отруту, я поклявся найстрашнішою клятвою помститися дядькові Матвієві».8.    Коли образа пече серце: «Це була моя перша жорстока образа, моя перша ненависть. І як же вона пекла моє незагартоване серце, які мстиві картини породжувало в моїй розпаленій уяві».9.    Креативний, роботящий: « Поплювавши на долоні, я шпарко берусь до роботи. Довбаю утоптану землю, кидаю подалі груддя, щоб не лишилося сліду, і ще жодна робота не приносила мені стільки втіхи, як оця».10.  Марнославний: «Оце жаль тільки, що не можна було признатися, хто копав оту яму!»11. Легкий на підйом, дотримує слово: «Того ж дня, повертаючись зі школи, Ванько поцікавився:- Слухай, а ти взяв би жабу до рота?- Пхі, ще б не взяти! – відповів я хвалькувато, хоч, признатися, не був дуже впевнений у цьому. – Мені ще раз плюнути!.- А я б нізащо не взяв би! – зітхнув сумовито Ванько.- Чому?- Бо від жаби – бородавки. От усипле язик бородавками – що будеш робити?- Дам полизати собаці. Собака як полиже – усі до одної бородавки пощезають!- Добре, як буде лизати… А то візьме та й одкусить! Хамкне разок – тільки його й бачили, твого язика!12.Хоробрий: «Знайшов невелике озерце, наловив пуголовків, вибрав найменшого, сполоснув добре у воді й, набравши якомога більше в груди повітря, обережно поклав пуголовка на висолопленого язика. Точнісінько так, як клав гіркі жовті пілюлі од малярії».13. Відчайдушний: «Язик мій, утративши пружність, згорнувся ганчіркою, і жабеня, мов шалапутне, застрибало в роті. З усіх сил намагаюсь притримати язиком жабеня і ковтаю його разом із слиною, що наповнила рота.14. Скромний: « Зупиняли посеред шкільного подвір’я чи в коридорі, недовірливо допитувалися:- Це ти живі жаби ковтаєш?Я, сяючи, киваю головою.-        І велику ковтнеш?-        Ковтне! –запевняли горді мною однокласники.Я ж скромно відмовчувався.15. Хазяйновитий: «Мамі я помагав, хоча іноді й не так охоче, як мамі хотілося б».16. Роботящий: «Другого дня, повернувшись зі школи, я вирішив прибрати в хаті, щоб мама, зайшовши, побачила і змитий стіл, і чистий, акуратно розставлений посуд, і помиту підлогу.  Я прибирав – брат виносив сміття».

Если ответ по предмету Українська література отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.