Сірки переїхали на Далекий Схід з Полтавщини ще в 1887 р. Людизустрілися з диким лісом, незвіданим краєм, з труднощами. Але працелюбніукраїнці вижили: сіяли хліб, саджали городину, полювали, і земля щедровинагородила їх. Зажили гарно, містечко Києвом назвали, хати мазали, як і вУкраїні. Було це аж до нових порядків, коли і люди перевелись, і життязмінилось. Тоді кинули Сірки все нажите, пішли далі в тайгу та й сталитигроловами.Старий Сірко відповідальноставився до праці, був небагатослівний, стриманий у почуттях. Він робив усе,щоб зберегти міцний добробут своєї сім’ї.
Батько родини підтримував дідівську Сіркову державу і, щоб не ламати себе,не відцуратися предківського, перебрався з родиною в тайгову глушину,«по-своєму таки віку доживати». Кмітливість і відвага стали спадковими рисамисім’ї Сірків. Батьки виростили трьох хороших дружних дітей, привчили їх допраці. Мати у сім’ї була ніжною горлицею, що всіхпривітала, годувала, ніжно любила. Діти виховувалися в атмосферідоброзичливості, взаємоповаги.Матиродини - вперше постає перед очима Григорія в національномуодязі. У неї приємний голос: «Такий, як у всіх матерів там, за тисячікілометрів звідси». Вона прийняла втікача як рідного сина, разом з дочкоювиходила його, підтримувала, душею відчуваючи, що це чесна, хороша людина: «Нежурися, синку. Вір у своє щастя! А воно в тебе є… У сміливих щастя завжди є…»
Мати працьовита, любляча, турботлива. У хаті в неї прибрано за старимукраїнським звичаєм. Свою любов до рідного краю — далекої України — матипередала й дітям. Отже, подружжя Сірків — глибоко порядні, добрі й сміливілюди, які уособлюють в собі кращі риси українського народу.Сім’яСірків керуєтьсязаконами християнства. Вони вірять у Бога, бо він їм дає і одяг, і їжу, іпромисел.
Цікавими є у творі розповіді про дотримання у родині Сірків звичаїв та обрядівукраїнського народу: це і любов до народної пісні, вишивання рушників,святкування Різдва, Святої вечері тощо.
Сім’я Сірків — це не лише гарна родина, це міцне родовідне дерево українськоїнації, з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина.
У Сірковій родині ми вбачаємо долю своєї України.
І. Багряний з оптимізмом утверджує, що плекаючи сім’ю та родину, ми відроджуємося,стаємо сильним і неподоланим народом, а відтак, і щасливим, бо ж «сміливізавжди мають щастя».
Если ответ по предмету Українська література отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.