Я вважаю, що добро у двобої із злом має перемагати без застосування насильства. Проте бувають ситуації, коли без насильства зла не переможеш. У кожній ситуації треба бути виваженим, засоби боротьби із злом слід вибирати обдумано, а до насильства вдаватися лише крайної потреби.
З одного боку, часто буває так, що теплота людського серця здатна знешкодити зло. У такому разі ніяке насильство не може бути виправданим. Переконливим прикладом з української літератури щодо наведеного аргументу вважаю сцену знайомства Івана та Марічки з повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Дівчинка з роду Гутенюків своїм учинком розтопила серце маленького хлопчика, коли він її ударив. Іван був вражений тим, що Марічка не тільки не розгнівалась на нього, а у відповідь дала йому півцукерки. Можливо, і дорослі Палійчуки з Гутенюками змогли б знайти компроміс мирним шляхом, якби мали більше любові у своїх серцях.
З іншого боку, бувають ситуації, коли на зло треба відповідати насильством, щоб урятувати життя своє і своїх близьких. Навряд чи хтось у XXI столітті стане заперечувати, що життя людини - найвища цінність на землі. Багато прикладів на підтвердження цього аргументу можна знайти в історії людства. Під час Другої світової війни наші війська не могли не чинити збройного опору фашистам, кожен чоловік вимушений був боронити свій краї, свою родину. А криваві сторінки Коліївщини, народно-визвольні змагання під приводом Хмельницького...
Таким чином, вибираючи засоби боротьби зі злом, треба бути дуже виваженим, обережним, обачним. Насильство в досягненні добра може бути виправданим лише в особливих, межових життєвих випадках.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.