Білка - мій улюблений звірок (твір-опис)
На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.
Восени ми із мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, якакраса!» — раптом зупинила мене мама. Була осінь, листя вже облетіло.Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімкопересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши хвіст, воналегко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось,ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного!
Легко спустившись на землю, білочка підбігла до годівниці. Їхповісили дбайливі люди. Тут вони залишають зернята, хлібні крихти дляптахів та дрібних звірят. Я затамував подих. Білочка була зовсімблизько. Сіла на задні лапки, а у передніх зажала знайдений горішок.Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший та сіруватий.На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивиласьпросто на мене. Мить — і вона стрілою помчала стовбуром дуба, зновуопинилась на самому вершечку.
Скільки в її рухах спритності й краси! Білочки у цьому садузвикли до людей і беруть частування інколи просто з долоні. Мамасказала, що наступного разу ми не забудемо трохи горіхів для лісовоїкрасуні.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.