Терміново!!!Допоможіть написати твір на тему: "Руки долі міцно тримають нас за мотузки... смикають то в один, то в інший бік. І тільки ми самі маємо вирішити: як бути?!"

З народженням кожної людини формується суспільство. Іноді воно доброзичливе і співчутливе, та, частіше,  сурове і несправедливе. Можна довго говорити: "В який жорстокий час ми живемо", а самому, потрапивши в цей бурхливий потік жадібності, суровості, злості - стати таким же. Так було завжди, і завжди так буде. Адже не дарма говориться в народі "з ким поведешся - того й наберешся". Та чи всі змиряються? Чи всі погоджуються і пливуть за течією життя? О, як же я надіюся, що ні!
      Людина сама обирає свій шлях. Одні, опустивши голову, обирають змиритися і йдуть за долею в потоці з усима, не маючи ні сил, ні бажання щось змінити. Другі - гордовито тримають свою голову, але теж пливуть  за цим брудним потоком. Вони вважають себе гідними лідерами - та не міняють нічого.
     Якось мені довелося чути одну історію, про трьох хворих людей. Коли лікар підтвердив їхні смертельні діагнози: один - тихенько ліг на ліжко, повернувся до стіни, та й заплакав; другий - сів на стільця і тільки твердив: "Щось робити.... Треба щось робити..."; а третій - в думках молився Богу і пішов за лікарем, намагаючись з’ясувати, чи є якесь можливе лікування.
     Закінчилася історія тим, що перший, лежачи обличчям до стіни, так і помер до кінця тижня. Другий, наче, щось і хотів зробити, але не зробив. Чекала його смерть через місяць. Третій теж помер, але прожив, зі своєю сім’єю, ще 10 років.
     Тож вірю я, що є люди, які незважаючи на труднощі, мають сили духу та волі, протистояти зрадам, злу, байдужості і, навіть, смерті, як в тій історії про трьох смертельно хворих.
        
      

Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.