Доволі часто ми чуємо такі слова: «Тоді я був по-справжньомущасливий!» або «Я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, такихзвичних для нашого слуху. А що ж вони насправді означають? Чи часто мипочуваємо себе щасливими? Що робимо для цього? І що ж таке щастявзагалі? Який стан ми звикли називати цим словом?Кожен хоче бути щасливим. І кожен по-своєму визначає для себе щастя.Мандрівний філософ Г. Сковорода вбачав його в самопізнанні тасамовихованні.Підґрунтям щастя, на його думку, є душевність, сердечність, простота,скромність, але не приниженість, і — що дуже важливо -уміння розумітивласні бажання і прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїмздібностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу йпізнати своє щастя. «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а ноно скрізь ізавжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукаєнас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже досонячного сяйва – відхи-ли лише вхід у душу свою», — писав філософ.Отже, кожен із нас сам торує шлях до щастя і по-сноєму його розуміє.Для одних – це матеріальний добробут. Для інших особисте щастяневіддільне від щастя батьківщини. Когось робить щасливим влада. А длякогось, навпаки, підвищення, керівна посада – це халепа, бо до душі,наприклад, тиха лабораторія, де можна творити. Нагато хто знаходитьщастя у праці. Щасливий художник, що дивиться на щойно створене полотно.Щасливий коваль, який милується правильністю ліній свого виробу.Щаслива дівчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на«відмінно»…А яким незрівнянним щастям є кохання! Воно здатне надихати на подвигий на творчість. Пригадаймо, наприклад, новелу О. Гончара «За митьщастя». Останні дні Другої світової війни, Угорщина, раптовий потужнийспалах почуттів між радянським солдатом і молодою угорською жінкою.Спалах заборонений, бо ж вона заміжня. І трагічний, бо гине її чоловік,якому довелося втрутитися в ситуацію. Любов тут самодостатня ісамочинна, почуття не прислухаються до голосу розуму, до обставин. За ценалежить смертна кара, але мить щастя варта того, аби ні за чим нежалкувати.Спалах щастя закоханої людини описаний і в оповіданні В. Винниченка«Момент». Чоловік і жінка, які не мали спільного минулого й не матимутьспільного майбутнього, лише на один момент усвідомили, наскількищасливими вони є, і понесли цей момент у серцях у свої подальші,нарізні, життя. «Рішуче, я знав її, – ми десь жили разом. Може, вонабула колись веселою берізкою, а я вітром? Вона тремтіла листям, коли яспівав їй в тихий вечір пісню вітра? Хто скаже, що ні? Може, ми булипарою колосків і близько стояли один коло одного? Хто його зна, але язнав її давно-давно… Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість» – осьяк охарактеризує цей душевний стан письменник.Скільки людей – стільки й шляхів до щастя. А про яке щастя мрію ясьогодні? Вступити до вищого навчального закладу, вивчитися, займатисяулюбленою справою, мати справжнє кохання… Також хочу матеріальногодостатку, а ще мати вірних друзів… Хочу, щоб мене поважали… Я хочу такбагато! І, здається, моє щастя в тому, що я хочу жити й радіти життю.Своє міркування мені б хотілося завершити словами І. Драча, якіякнайповніше відображають суть цього невловимого, не пояснюваного, апроте такого потрібного почуття:* Щастя – це те, що було.
* Щастя – не те, що буде.
* Неба набрало в груди І гай-гай – одгуло.
* Щастя – це те, що було.
* Щастя – воно мана є.
* Щастя — це те, що минає,
* Як не минає зло.
* Хай підминає погода
* Щастя – жар-птиці перо,
* Щастя – від Бога нагода
* Творити добро!
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы