Небесна Сотня відлетіла,І вже позаду всі страшні ці дні.Та так душа мене ще не боліла,Як за людьми, що в сотню увійшли.Здавалося,що їм ще жити й жити.Що все іще попереду у них.Та нам прийшлось всю Сотню хоронити-Хоробрих воїнів,відважних,молодих.О,Боже, біль не втамувати.І,мабуть,буде кровоточить до кінця життя.Можливо, ми й могли щось поміняти,Але 20-лютому немає вороття.Мабуть, за них усе давно рішили,І рішення прийняли в небесах.Мабуть,їм від народження судилосьВ Небесну Сотню вишикуватись вряд.О,Боже,Ти на вбивства всі дивився.І в твоїй силі було Сотню вберегти.Чому смертей не зупинив Ти?Не зрозумію я... Та розумієш Ти.В душі цей біль нічим не втамувати,Не залічити, не загоїть.Та я й не хочу Сотню забувати,Бо це за нас вони cвоє життя дали.Тож, українці,памятаймо завжди,Що Сотня полягла за нас!Бо груди свої підставляли кулям,Коли ми мирно грілися в хатах.Тепер зробім усе, що в нашій силі,Щоб жертви не були всі задарма.Бо прийде час постати перед нимиІ відповідь будуть чекать від нас.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы