Якщо ти з дитинства мріяв стати лікарем або космонавтом, і до цих пір не сумніваєшся в правильності свого вибору – у тебе немає проблем. Що б не говорили мама й бабуся, ти із завзятістю фанатика вивчаєш підручники з хімії чи біології, або відвідуєш гурток “юний фізик” і добре уявляєш собі, що будеш робити по закінченні школи. Якщо це так, то ти – щасливчик. Тому що багато хлопців зовсім не уявляють собі, “ким бути” і куди вступати і чи вступати взагалі, коли продзвенить довгоочікуваний останній шкільний дзвінок. Добре, коли проблема вибору професії турбує – це означає твою соціальну та психологічну зрілість. Гірше, якщо тобі поки все одно: мама за ручку відведе в юридичний інститут (тому що тобі “як би подобається” історія) , а потім виявиться, що ти терпіти не можеш перебирати нудні папірці і спілкуватися з людьми. Труднощі професійного самовизначення виникають зазвичай у двох категорій хлопців. Перші поки не знайшли в цьому житті нічого цікавого. Так склалося, що вчителі не зуміли створити в них любов до яких-небудь предметів, а таланти поки що зариті в землю. Такі хлопці можуть добре вчитися, але вони нічим не захоплюються, життя їх досить нудне або просто монотонне. От і не можуть визначитися, чим хотілося б займатися – тому що з того, що оточує їх у світі, ніщо не тягне особливо.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы