- А що казати? Я думаю, що не треба шукатиголовного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простийчислівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними (тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складенихчислівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєтеви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще йпорядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всічислівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не требашукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одногоразу зібралися всі числівники на нарадуі почали сперечатися, хто з нихнайголовніший.- Я дуже великечисло, я – Тисяча, отже , я – головний.- А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить яголовніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходивсячислівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - Ати чого мовчиш? – спитали у нього.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.