Одного разу я пішов гуляти з друзями, забувши про те, що потрібно нагодувати мого цуценяту Жмурка. Я пішов на вулицю і повернувся через дві години. Коли я відкрив двері додому, то побачив, як Жмурко сидить перед дверима і весело дивиться на мене. Я пройшов на кухню і побачив там страшенний гармидар. Все було розкидано, разлито і пожовано. Жмурко, поки мене не було вдома, вирішив знайти собі щось поїсти самостійно. Він розбив три тарілки, скинув усе зі столу та пожував пакет з борошном. Я крикнув: "Жмурко, а ну йди сюди!". Жмурко прийшов і з винуватим обличчям сів на підлогу. Ну хіба можна його отакого журити? Коли я охолонув, то зрозумів, що то була моя вина, що він все порозкидав. Тому я назавжди затямив, що ніколи не треба лишати його вдома самого голодним.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы