Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а буряни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бурянів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать буряни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили.
Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі буряни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки.
Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду.
Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы