Розвиток зв’язного мовлення. Твір-оповідання з обрамленням на основі почутого!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Часнаближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І осьраптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декількаметрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк,величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги ОлександрСтепанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий навовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, такдалеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку,йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу,подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихенькескавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного,припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігувін побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу,схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценяткозігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленькогокволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірнимліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вденьгуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто —Вовк, бо дуже він схожий на нього.

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потімраді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, якдобре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і вскрутну хвилину допомагають їм.

Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.