Замітка до газети про хороші вчинки школярів - юних захисників природи

Я тиждень тому написав цей твір: 
Це був суботній вечір, рік тому. Я повертався з річки. Підійшовши до дому, почув якийсь тихенький і жалібний голосок. Раптом біля своїх ніг побачив пухнасту грудочку. Я простяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулась, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе. Хоч би як там не було, я вирішив йому допомогти, тому що люблю тварин. Згодом, я дізнався, що то було дитинча ластівки. Воно, напевно, впало з гнізда і поранило своє крило. Мені було його так шкода, що я пташку взяв до себе додому. Мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене і допомогала! Я за ним слідкував день у день, доглядав, годував... А через два тижні нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. На наступний день міг ходити. Так минуло декілька місяців і моє пташеня могло вилетіти у безмежне небо, у якому, надіюся, знайшло свою матір .Я не знаю, що було б з ластівкою,  якби мене не було поруч з тваринкою у тому місці і в той час. Але я радий, що так трапилося і я зміг комусь допомогти.

Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.