Раніше я думав, що коли у когось горе, то мене це ніколи турбувати не буде. Та одного разу моя точка зору змінилася... Чому? А тому, що сталася зі мною пригода.
У мого сусіда Василя була біда. Помер його коханий дідусь. Він дуже сумував за ним, а я , як і раніше, думав що це мене зовсім не турбує. Але тут ні. Коли Василь плакав, у мене на душі був начіб-то тяжкий камінь. Але, що сталося?Чому мені так сумно? І тоді я зрозумів. Коли горе спідкає когось то не важливо, знайомий він тобі чи друг, а чи зовсім чужа людина. Горе спільне. Коли комусь погано, тобі теж стане тяжко на душі.
І, що ж робити? Тепер - усе зрозуміло! У цей час треба не просто дивитися на те, як комусь погано, а підійти і потішити цю людину. І тоді спільне горе перетвориться на спільне щастя.
Если ответ по предмету Українська мова отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы