Улюблений епізод з твору "Блакитна дитина"

Оповідь А. Дімарова про «блакитну дитину» починається зпритчі про чарівний місток пам’яті. Письменник використовує цю метафору длятого, щоб у своєму оповіданні перенестись у власне дитинство. Він опиняється потой бік містка, де знаходяться прожиті письменником роки. «І доки не щезмісточок моєї памяті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький,як лезо ножа».На жаль, невблаганний час віддаляє автора від ньогосамого, від тих часів, коли письменник був дитиною.Отже, із дорослого життя А. Дімаров перекидає місток пам’ятіу власне дитинство, яке припало на роки Великої Вітчизняної війни і повоєнніроки. Письменник переходить цей місток і знову опиняється у дитинстві – поряд зрідною мамою, улюбленим молодшим братом і найкращими друзями.Статків у родині Толика не було. Мама була вчителькою зневеликою зарплатою. Але у будинку хлопчика була дуже цінна річ – етажерка ззошитами і цікавими книжками. Хлопчик дуже любив читати, він навіть отримавдвійку через те, що на уроці математики читав «Тараса Бульбу» і при цьомууявляв себе навіть не сміливим козаком, а середньовічним лицарем.Не зважаючи на небезпеку, Толик разом з хлопцями полюблявкататися на крижинах, що відкололися. А усі літні канікули хлопчик проводив нарічці поряд з селом – він купався, ловив рибу та раків, засмагав на сонці. На мійпогляд, люди, які виросли на природі, які провели своє дитинство на берегахчистих і прозорих річок, ніяк не можуть бути злими, похмурими і ворожими доінших.Особливо мене найбільш усього вразив епізод, коли Толикзі своїм нерозлучним приятелем Ваньком вирішив налякати дівчат і узяв до ротажабеня. А коли з’явився завуч, хлопчик випадково проковтнув його. А потім щедовго прислухався до того, чи не стрибає це жабеня у нього в животі. Як токажуть – і сміх, і гріх.Взагалі, головний герой оповідання А. Дімарова далеко не «блакитнадитина», далеко не янгол. Це досить незвичайний хлопець, у дитячому житті якогобуло дуже багато веселих і не дуже пригод. Звісно, яким би не був у дитинствіА. Дімаров, він краще за всіх міг зрозуміти свого сина. Адже за бешкетами ірозвагами у своєму дитинстві Толик помічав досить важливі у житті речі і вмівїх цінувати. Це і уміння товаришувати так мріяти, і почуття гумору, і відчуттякраси природи, і прагнення до справедливості та добра, і відповідальність заслабших і молодши

Если ответ по предмету Українська література отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.